***
(Історія непокірного козака Джона)
***
Три королі,
З різних сторін --
Рішили заодно :
-- Повинен згинути,
Безслідно,
Юний козак Джон --
Ячміннеє Зерно..!
Згинь, Джон,..
-- В диму,
В пилу,..
Бо твоя доля темна буде,
Як дно..!
І ось підривають королі
Могилу, де зерно...
Весняний дощ прийшов,
Неждано
І.., стука у вікно,
Де у квітневім гулі гроз,
Життя йому приніс :
Той, непокірний,
Джон -- Ячмінне Зерно,
Крізь перегній проріс...
Тож.., літнім сонцем обпалений --
Набряклий перегній,
Став в полі жити,
Тепер --
Зеленою травою
І.., за вітрами хитро,
Знову --
Мотає,
Джон -- вусатий,
Головою...
Але.., задушливої осені
Дано,
Свого -- новий урок
І.., Джон Ячмінне Зерно --
Від вантажу знеміг...
Іржею геть покритий весь,
Сухою,
Він -- польовим пилом,
У зерновій сумі...
-- Аж тепер,
Ми, впораємося
З непокірним тобою --
Радіють королі ...
Косою зрізаний дзвінкою,
Він,
Збитий з ніг --
Повалений у прах,
І.., скручений мотузками,
Джон -- полонений,
Трясеться на возах...
Його ціпами стали бити,
Кидали вгору й вниз
І,.. щоб вірніше погубити,
Підошвами пройшлись...
Потім в яміні із водою --
Топись..!
Пхали, товкли --
Пішов на дно,..
На дно...
Тепер, звичайно,
Пропаде --
Той Джон,
Ячміннеє Зерно..!
І плоть його спалили --
Спершу,..
І димом стала плоть...
І закрутилися жорна,
Каменем,
Щоб серце розмолоть...
Згубити пам'ять
І... змолоть...
Пройшов вже час
І... ось зима,
Щоби згадати все,
Що було..,
А де наш Джон..?
Той Джон лихий,
Який пропав
Й загуло.?!
Та народ хитрий..,
Щоби просто так
Забути свою працю,
Якою іде вік --
Він своє добира,
Яким живе закон...
-- Готуйте благородний сік..!
В ободами скріплену
Бочку, збиту з дощок --
Закиньте Джона в ніч,
Як сон...
І в ньому --
Хай,
Як дуже хоче --
Таке воно :
Нехай бунтує Джон...
Ячмінний Джон..!
Забурено зерно...
Три королі --
З різних сторін,
Зібралися заодно,
Перед ними,
Знову -- в гуртку ходить
Джон..,
Той новий Джон --
Хмільний тепер..,
Ячмінне Зерно..!
О,.. холєра..!
Як бризкає силою --
Дріжджовий..!
Клекоче і співає --
Він ходить в чаші кругової,
Він піну на підлогу ллє..,
Він радість піднімає...
Нехай не залишилося
Нічого,
Що було непокора --
У твій розвіяний вже
Прах,
Але кров зерна твого,
Джон -- чуєте (?.!),
Живе в людських серцях..!
Хтось,
Гірким хмелем захоплений,
Побачив в чаші дно
І... тоді істину зрозумів,
Крикнувши :
-- Довіку буде
Прославлений
Той дивний Джон,
Що пивом став,
Як мозок просвітив
Волею..!
То сильне,..
Незламне, як Ми --
Ячміннеє Зерно..!
Будь-мо..!
------------------------------------------
09.04.2003-27.09.2021; Paris (BnM / Aurora)
=======================
(!!!)
«Тому звітси пішов вираз в народі :::
"пляшку -- на трьох".., в пам'ять про три королі»
------------------------------
(Автор -- "Відроджуючи таємні знання предків, або Семаргл душі...")
======================
(Переклад українською -- Катинський Орест)
-----------------
Вірш Роберта Бернса (пер. С.Маршака на моск.)
=======================
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=926422
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 28.09.2021
автор: Катинський Орест