[b]Я вічна зима[/b]
Так холодно в серці – я вічна зима
З красою холодних відтінків.
Я так захотіла, напевно, сама
Сховатися в мурах, в пристінках
Моєї роздертої вітром душі –
Її вже нічим не зігрієш,
Там спогади й долі сплелися чужі.
Можливо, ти з нею щось вдієш?
За що проклинає мене сірий дощ
І палить думки мої осінь?
Біжу до крижин, що зіпнулися сторч,
Й ховаюсь за мерзлу їх просинь.
Тобі лиш вдалося у душу мою
Прокласти кохання стежинки,
Бо ти поєднав теплу пристрасть свою
З красою холодних відтінків.
2023
https://www.youtube.com/watch?v=ECqx7ZyaD2s
[b]Я просто зима[/b]
Не осень в душе я, я просто зима
С красою холодных оттенков.
Во всём разобраться должна я сама –
Что кроется в душных застенках
Моей что-то ищущей в мире души,
Её уж ничем не разбудишь.
Но есть одно средство на свете… Скажи,
За что ты один меня любишь?
За что проклинает меня серый дождь,
Разлуками мстит злая осень?
Бегу от всего я, гонимая прочь,
И прячусь под зимнюю проседь.
Но что же влечёт неустанно тебя
К безмолвию душных застенков?
Наверное, то, что я просто зима
С красою холодных оттенков.
1994
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=926387
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 27.09.2021
автор: Тетяна Мошковська