Як із хвали вершками
Потрапивши в гірчицю,
На віражі емоцій занесло.
Ти ж між рядками
Ловиш чорну кицю,
Якої там ніколи не було.
Хай не буває стильним
У Правди кострубатої чоло.
Бо дзеркалу не вільно
Перетворитись у прозоре скло.
Замиленим очам:
Навколишнє – прозоре.
І дзвонить сум невидимим дзеркалам.
Та втішно ловкачам
Спекулювати горем,
Гримованим під вигляд ідеалу.
Цей грим не відзеркалює Буття,
Лише дзвенить розбитими життями
І це не безтурботне накриття
На морі крові литої без тями.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=926316
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 27.09.2021
автор: Андрій Ключ