Над Ґардом кряче круком Сава Чалий.
Гнат Голий в скелі дубом наслуха,
як церква Богородиці шкварчала.
Як зрадника година б'є лиха,
на три списи здіймаючи угору,
немов брудні багряні корогви.
Як жадібний вогонь ковтає морок.
Над згарищем кружляє херувим.
Як Хміль сумний прощається на Ґарді
із Тимошем, вчуваючи біду.
Приходь у сни, мій Ґарде, і нагадуй,
для чого знов до тебе я іду.
Для чого нишком слухаю, як з Бугу
паланка клекотить між трьох світів.
Як з Пугача лунає "пугу-пугу".
Як дишуть в скелях волею святі.
Як сунуть давні війни, щоб гриміти
в прийдешніх днів розніжену пастель.
Застигли козаченки у граніті
насупленими профілями скель,
аби вітрами верби надимати,
мов щогли "чайок"... Ген за переліг,
в степу зчорніли й склякли гайдамаки
і соняхами стали на ріллі.
© Сашко Обрій.
06.09.21
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=926303
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 26.09.2021
автор: Олександр Обрій