О ,які блакитні, блаженні небеса!
Сонце відзеркалює -Золоту осінь.
Милує очі - чарівна земна краса
Та, душа важко зітхає -тепла просить.
Вже летять у вирій журавлі, журавлі...
Відлунює до рідної землі курли .
Червону калину несуть в чужі краї
не знають, коли повернуться в сад вони.
Прошу, журавлі киньте пір'їнку мені!
Я, буду ,писати батькам листи додому.
Передайте моє вітаннячко рідні
На княжій горі вербі, дубу старому.
Я, дивлюсь, у вікно зоряного неба
Бачу в сизім тумані стрункі ясени.
І вечірня зіронька манить до себе
Додому, до Дністра в казкові сни.
Голубить сонечко золотий Листопад
А серденько ,як море хвилі підіймає .
Вже жовте листя покриває Снігопад
Шукаю ключі в небо душа оживає.
Зомліла ніжна квітка сонця в тумані
Мете сніг...заметіль, вітер , хуртовина.
Виміряю дороги, світи незнанні
Рвуся, в Отчий дім немов мала дитина.
Не кожна журавка перелетить океан
І не знає , де складе крилонька свої.
Стелиться й клубочиться сизий туман
Журавлинні сліди губляться на путі..
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=926225
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 26.09.2021
автор: Чайківчанка