Дихає небо твоїми вустами
Сонце сідало за наші спини
Хто це зявивався за нами
Хто переводить думки у кпини
Ким ми ховаєм наші страждання
Де виникає дно та розлука
Ти будеш зі мною відверто, мука
Щодень викликати любов поміж нами
Жодна людина не варта зневаги
Жодні життя не повинні вмирати
Ти ніби сон і я звиклий втрачати
Погляд твій серед темного неба
Виклик на зовні тебе це вже карма
Я не стомився Ти навіть не думай
Я вже втрачав і більше не можу
Вдруге не можна розбитись об стіну
В струни тягнутиму свої нерви
Долю свою на кін всього поставлю
Хто ми ще нехтуєм волею неба
Хто ми що нехтуєм покликом серця...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=926140
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 25.09.2021
автор: Андрій Толіч