Диво

Цю  нитку  днів  без  спину  й  снів
Пряде  спонтанно  Вічність-пряля.
Вдихає  Всесвіт  її  спів.
Чого  в  нім  більше:  втіхи?  жалю?

Без  збою  абриси  сфер-кіл
Уперто  креслить  веретено.
Тим  рухом  ставлено  на  кін
Буття,  що  є  й  було  до  мене.

Віки    куделею    кружляв
У  висі  вітровій  думливий,
Аж  поки  випадком  пиля
Припало  (  обране?)до  дива.

Хто  знає,  скільки  ще  часу
Захоче  втримувати  нитка.
Лиш  бути—  щастя  справжня  суть,
Хоч    ми  картаєм  долю  зрідка…

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=926111
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 24.09.2021
автор: Valentyna_S