Лежить Бровко собі, дрімає,
Снують думки у голові.
Ну що робити, хіба знає?
Та де ж ідеї ви нові?
Устав, потрохи потягнувся,
Оце б поїсти щось у смак!
Замерз, від холоду здригнуся,
Не літо, осінь це, однак.
Пуста тарілка ще з учора,
Господар спить ще до сих пір.
Невже забув, що пес - опора,
Це він вартує вночі двір.
Буває трішки придрімне,
Хіба від цього має гріх?
Та відчуває щось сумне,
Але ж старався так, як міг.
Хазяїн встав і оком кинув,
Та де ж це мій лежить батіг?
Бровко собі тут щось прикинув:
Приліг, неначе занеміг.
Чому це кури всі безхвості,
А півень чом не розбудив?
І він розгніваний, від злості,
Бровка за злочин засудив.
Батіг побіг швидко по спині,
" Почухав" ребра він у "смак".
Не радий пес був цій новині,
Не знав, що день почнеться так.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=925952
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 23.09.2021
автор: Н-А-Д-І-Я