По небошляху—валки з лантухами хмар.
Спішать. Скрипіння маж ковтає збита курява.
Куди ж оце прямує дармови́й товар?—
Й окину вкотре плин утомлено й зажурливо.
Відцвіть торкнувся холод. Вся та сіль для ран?
Щоби поліття зі слізьми змішати в хляпавку?
Калина пломеніє, більш зігнувши стан,
Та в неї на гризо́ту ні краплини натяку.
І винограду, видно, байдужки аграф,
З котрого сиплеться оздоба наскрізь сколена.
Тривогу відчуває одинокий птах.
Лиш трішки я.
Скрипить ще ясен зболено.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=925917
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 22.09.2021
автор: Valentyna_S