Вдихаючи осінній аромат,
Життям пройду багряно-переспілим,
Де без надрозкоші та золотих палат,
Не на віки душа поєднана із тілом…
Молюся на тернистому шляху,
Свій вік вкладаючи в років покоси,
Не маю навіть перед вічністю страху,
Допоки йду життям в осінні роси…
Кохати, мабуть, розучилася давно,
Йду навмання за ритмом свого серця,
В майбутнє доки не закрилося вікно,
Та сподівань нових не висохли озерця…
Співає потайки нову мелодію душа,
Таку реальну, з співом-переспівом,
Якщо за нею вже не буде й ні гроша,
Не здатна, щоб звінчатися із гнівом…
Вдихаючи осінній аромат,
Надію маю на звучні іще веснянки,
Життя зостався геть маленький шмат,
Який завершу, мабуть, в ролі полонянки…
© Іванна Осос
#поезія_Іванна_Осос
21.09.2021
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=925781
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 21.09.2021
автор: Lilafea