(із циклу Карашинські жита)
Ще віддає свою вологу Здвиж,
проміння сплутав у тумані ранок
і місяця виблискує уламок,
проймає серце світанкова тиш.
П’є подорожник крапельки роси.
Співає перша птаха над водою.
Пора іти в поля за чередою,
аж попід ліс до стомлених осик.
Подалі від нав’язливих людей.
Де сам на сам лишаєшся із лісом,
життя ще дасть надихатися містом.
А тут сьогодні череда іде…
30.04.21р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=925731
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 21.09.2021
автор: Микола Соболь