Цей кашель вологий вночі заважає спати:
в легенях брунатних заслаблого голосно свище вітер,
неначе у тріснутий дзвін намагаються бити набати,
неначе в дірявих стінах живуть втікачі-бандити.
На бронхах оголених чорні цятки́ пернаті,
важкі достеменно, як ніч, що у груди лягла вагомо,
й товчеться у них, як в тісній перестудженій затхлій загаті —
безладний і зайвий рух у часі хронічної втоми.
Відбудуть вітри і відбі́дять кашлі́ сезонні,
безсоння минеться, атож, і гострого слухом відбісить.
Дай, боже осінній, між віттям живим заростуть безодні,
лише б якось вгрітися трохи й діждати весни... ремісій.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=925600
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 19.09.2021
автор: Сніг_на_голову