Жовтень сидить на стрілках міського сонця,
І струшує вежа на площу осколки боєм,
Час переплетений тісно в тобі з нудьгою,
Розділяє майбутнє на час дотепер - надвоє.
Небо годинам вторить: живи, як хочеш!
Художник продовжує погляд під тінню маркізи,
Можливо, дощі, що правічно по травах хлюпочуть
Придумали місто з вокзалами та валізами;
Щоб відкрити театри, школи, фасад філармонії,
Змішати слова та зробити із містом selfie,
Щоб художник йому написав саундтрек ”Меланхолія”
В старому кафе, усамітнившись, на серветках.
03.10.2020
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=925397
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 17.09.2021
автор: Володимир Каразуб