Ця осінь-цариця нахмурила брови,
Між хмар усміхається місяць-підкова,
І вітер як вершник промчав на коні,
Десь здалеку літо всміхнулось мені.
І сонячний зайчик ще інколи скаче,
Втомився сміятись, сумує, одначе...
Неначе монети в берізки листочки,
І клен одягнувся в яскраву сорочку.
У лузі тумани пливуть табунами,
Кремезні дуби ловлять хмари руками,
Скотились дощів дрібні сльози по склі,
Так гордо ця осінь іде по землі.
Галина Грицина.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=925376
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 17.09.2021
автор: синяк