san tropez

коли  я  тягнуся  до  персика,
що  закотився  під  диван
десь  тут  у  san  tropez;
коли  я  трощу  цеглиною
білий  пісок  на  морському  березі,
чи  коли  йду  трипалубною  хвилею
в  кільватері  старого  найманого  седана,
чи  сплю  собі  сам  в  діловому  дзижчанні  темряви,
подряпаної  порохом,  що  насипався  з  мене  за  день,
я,  буває,  впадаю  в  замріяність,
і  тоді  я  чую  твій  сміх.
якщо  відчуваєш  самотність,
я  повернуся  додому.

назад  і  до  рідних  пенатів,
мов  голуб  до  голубки;  а  голуба  ж  було
віднесло  геть  чи  вітром,
чи  яструбом,  чи  літаком,
бо  безталанний  зроду,
і  знайдений  в  понеділок.
я  п'ю  шампанське,  як  великий  пан,
і  навіть  не  чекаю  поганої  погоди.
але  одного  дня  зберу  думки  докупи,
та  й  осідлаю  свій  вітер,
чи  норовливу  блискавку:
якщо  тобі  сумно  й  самотньо,
я  повернуся  додому.

досить  я  забарився  в  спогляданні  сільських  краєвидів;
досить  вже  я  наслухався  нехитрих  тутешніх  розмов.
якраз  сьогодні  шукав  золота  в  себе  в  кишенях,
та  гортав  бухгалтерські  книги,
щоб  знати,  що  діється  в  світі.
о,  ти  ведеш  мене  до  моря,
до  нашого  улюбленого  місця!
я  чую  твій  ніжний  голос,  що  кличе  моє  ім'я
і  просить  поворушитися.  я  задрімав,  напевно.
якщо  тобі  справді  самотньо,
гаразд,  повернуся  додому

san  tropez,  pink  floyd
https://www.youtube.com/watch?v=Cv5uuhkS4j8

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=925217
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 16.09.2021
автор: mayadeva