коли я тягнуся до персика,
що закотився під диван
десь тут у san tropez;
коли я трощу цеглиною
білий пісок на морському березі,
чи коли йду трипалубною хвилею
в кільватері старого найманого седана,
чи сплю собі сам в діловому дзижчанні темряви,
подряпаної порохом, що насипався з мене за день,
я, буває, впадаю в замріяність,
і тоді я чую твій сміх.
якщо відчуваєш самотність,
я повернуся додому.
назад і до рідних пенатів,
мов голуб до голубки; а голуба ж було
віднесло геть чи вітром,
чи яструбом, чи літаком,
бо безталанний зроду,
і знайдений в понеділок.
я п'ю шампанське, як великий пан,
і навіть не чекаю поганої погоди.
але одного дня зберу думки докупи,
та й осідлаю свій вітер,
чи норовливу блискавку:
якщо тобі сумно й самотньо,
я повернуся додому.
досить я забарився в спогляданні сільських краєвидів;
досить вже я наслухався нехитрих тутешніх розмов.
якраз сьогодні шукав золота в себе в кишенях,
та гортав бухгалтерські книги,
щоб знати, що діється в світі.
о, ти ведеш мене до моря,
до нашого улюбленого місця!
я чую твій ніжний голос, що кличе моє ім'я
і просить поворушитися. я задрімав, напевно.
якщо тобі справді самотньо,
гаразд, повернуся додому
san tropez, pink floyd
https://www.youtube.com/watch?v=Cv5uuhkS4j8
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=925217
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 16.09.2021
автор: mayadeva