А промені смугастих жалюзі
Скорчували пару аж до болі.
Плелась угору, подібная лозі.
Собою вільна, а звивалась як в неволі.
Пара виверталась як могла,
Підсвічував їй промінь так смугасто,
Що зда́лека й не видно, наче мла
Плететься вгору в лініях пухнасто.
Легкий та ніжний сіро-білий дим
Відходив від чаю як відголосок душ,
А промінь із вікна яскравіше світив,
А пара все зміїлась, бруднуватий вуж.
Він відходив вгору та світив,
І пахнув ще приємним ароматом,
А я все задивлялась у сіро-білий дим,
Що скочувався вверх так смуговато..
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=925164
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 15.09.2021
автор: Анна Стейша