Не відмовчу

Не  відмовчу  цю  темну  пастораль...
Не  відмовчу  цей  скрегіт  нелюбови...
В  моїй  душі  -  не  квітка,  гостра  сталь,
котра  у  Бога  проситься  на  лови.

Хоч  я  сама,  напевно,  дикий  звір,
котрого  в  кут  загнати  хоче  вітер.
Холодні  стріли  знову  рвуть  папір
відча́йним  зойком  випалених  літер.

О,  ні!  О,  ні!  На  цей  безлюдний  тан
уже  не  кличуть  істину  і  мудрих!
Наставив  світ  на  кожного  капкан
і  розписав  на  кожного  тортури.

І  онде  знов  у  ритмі  гільйотин
таврують  винних  і  безмежно  чистих.
І  тільки  дуб  осонцений  один
ще  опиратись  хоче  жовтим  листом.

Заради  нього  відрубаю  жаль!
Заради  нього  видобуду  слово!
Не  відмовчу  цю  темну  пастораль,
цей  небувалий  скрегіт  нелюбови!

14.09.21  р.

адреса: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=925095
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 14.09.2021
автор: Леся Геник