Музика, що пробирає до волосків.
Хочеш відчути блаженство? Тіко не бійся.
Дахозривально лунає цей "Словоспів":
в Рівному лунко на сцену вирвалась пісня.
Наче дощі, конкурсанти рясно грядуть.
Кілька годин, музикантів — кілька десятків.
Вже забуваєш, хто сам ти. І до ладу
спробуй — зберися. Все дужче
хочеться сцяти...
Світ із людисьок сіреньких — пил, мішура.
Тільки гітарні шамани — ширше ерзаців.
З піснею втятого серця і з міхура
два повноводих озерця — очі... сльозяться.
Перша година тягнулась, друга текла.
Черга моя ще не скоро... Вабить куліса.
Вдосталь у нотах зі сцени лине тепла.
Вдосталь — терпіння, щоправда...
хочеться пісять!
Серце налилось по вінця. Повні борти.
Пісня у серці струмує, стрімко, мов Тиса.
Серцю напитись мелодій все ще кортить.
Хоч затікає сідниця... й хочеться пісять...
Хоч і макітра квадратна — тисне, гуде.
Думам і мріям примарним в мозку затісно.
Бачу не меншає в залі черга з людей.
Чую: все дужче і дужче... хочеться пісять!
Бачу: темніє в очицях. Тисне баре.
Байдуже що там і як там; що буде після.
Музика більше не діє, вже не бере.
Думка застрягла єдина: хочеться пісять.
Де туалет? Коридори... Все як вві сні.
Раптом на йменні моєму спиниться список?
Звільнення — близько... від муки. Просто мені
хочеться думать про пісню.
Пісяй-но, пісяй!
Врешті спокійно на серці, так порожньо, добре!
До сцени запрошується наступний конкурсант:
Сашко Обрій.
© Сашко Обрій.
15.08.21
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=925038
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 14.09.2021
автор: Олександр Обрій