Вранці сонечко до долу лине,
Прохолодою до ніг роса спада.
По між очерету річка Гуйва плине,
І в туман впадає ніби в нікуда.
В ранковій тиші чутно плескіт риби,
Хвилями вода рябить.
Вздовж берегів плакучі верби,
Як велетні над туманом височить.
Скрізь криштальна гладь ранкова,
В зелених шатах спочива Земля,
І роса іскриться пурпурова,
Ніби перлами міняться поля.
І принада серце мені лоскоче,
І б'ється ніби в клітці птах.
Кожну мить Україна мені шепоче,
Мовою квітів і колосками на ланах.
І ранковим співом півня - кукуріку,
Ніжним трелі солов'я,
І сумним позивом зозулі -куку,
Гудінням бджілок і джмеля.
Серце завмирає в тій красі ранковій,
Ніби я злетів в небесну синь.
Духмяний аромат квітковий
Жасмин, вишня, м'ята і полинь.
2021р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=924988
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 13.09.2021
автор: Сокол