Тому, хто йде – осилити дорогу.
Тому, хто вірить – не хитких думок…
Велике небо кожному в підмогу
упевненості й витримки у крок.
Пекуче сонце в небесах шаріє,
гуляє вольний вітер у степу…
А до мети веде людину – мрія.
Не сподівайся на судьбу сліпу.
Хай на Великдень Дух Святий воскресне.
Переродись у духові й живи.
Ніколи вічним не було тілесне.
Тому і дзвонять у набат церкви́.
17.04.21р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=924938
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 13.09.2021
автор: Микола Соболь