Життю кінець, немає чим хвалитись,
Нема кому сказати що щасливий,
Немає з ким до старості лишитись.
Це сам пишу в мовчанні галасливій.
І смерть прийшла, не та що із косою,
Вона прийшла із слів про неможливість,
Вона це віра в те що тут зі мною
Всі недостойні, це є справедливість.
На жаль це я. Я той хто недостойний,
Це я живу у его порожнині,
І й так помру де сам на однині.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=924919
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 12.09.2021
автор: Новосад Руслан Віталійович