перехрестя осені вабить можливістю вибору напрямку
чи блудити дорогами тими, що врешті у зимінь ввіткнуться
чи стояти на місці, вдивляючись в сонце, втікати від студені начебто
чи піти навмання пізньоцвіти осінні у кроки вплітати
ніжно вітер штовхає: не бійся – слова павутинням розвіються
не спішися збирати в долоні оті кольори, що вмирають
не тривожся тим листом, що впав: онде, дерево втомлене дихає байдуже
сірість все проковтне, щоби потім вкривалами знов обілити
теплий промінь останній у очі – то осені перший мученик
погляд в небо жовтневе, розгублене мов, заростає хрестами
так пророцтва сумнівного спокою й тиші поволі карбуються хмарами
ця омана чесніша неясної правди, бо знаю її напевне
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=924918
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 12.09.2021
автор: Сніг_на_голову