[i]Сльози відчаю стікали по паркану,
В безнадії краплі хлипали весь час.
Біль душевний тис обох безперестанку –
Я прощалась… я втрачала, любий, Вас.[/i]
Гіркота текла, приреченість розлуки,
Мов вихлюпувала осені дощем,
Крізь паркан тулились із тремтінням руки –
Не могли все усвідомити іще.
[i]Не було у нас докорів, слів, емоцій,
Вкляклі душі розмовляли тет-а-тет.
Захлиналося в брудному водостоці
Почуття людьми надломлене, святе…[/i]
Крик душі гасила співчутлива злива –
У розпечене лила струмки води:
- Щастя Вам!
- І ти, кохана,будь щаслива!
От і все…
Тобі вже час…
Іди…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=924883
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 12.09.2021
автор: Білоозерянська Чайка