Мильні бульбашки падали додолу,
Розчинялися в повітрі, мов і не було,
Все ставало так ясно й так прозоро,
Ніби з минулого щось тінню відлягло.
Ніби якась стара картина
Випливала із внутрішнього Я,
Вона ставала із простором єдина,
Знов маленьке прокидалося дитя.
Воно ходило тут здавна
Серед хриплих, тихих і дзвінких,
Але найкраще почувалося чомусь
Поміж одиноких і терпких.
Мильні бульбашки знов падали додолу.
В круговерті цій, у цьому хаосі
Вони виблискували веселкові,
Намагалися сховатись від лукавості.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=924877
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 12.09.2021
автор: Mezu Svitlana