Здиба́лися студені і тремкі,
розходилися – всу́ціль палахтіли:
палючий сплав у скронях і по тілу
ставав початком дужої ріки.
А мжичка ледве сіялась несміла –
бо то неділя.
Щось билося живе помежи нас,
шукало входу до нутра уперто,
і кидалося в двері: чи заперті,
чи вкоренилася озимина
чуттів бентежних вільних надодвертих,
чи ще не мертва.
Вітри маліли тихо навісні,
збігали ша́ли і ріка міліла,
завої хмарні барвились на біло,
миналися хиткі сльотаві дні,
а ми щораз то дужче студеніли.
Вже по неділі.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=924673
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 10.09.2021
автор: Сніг_на_голову