Лежу, розпластавшись,
Ще б трохи і зручно,
Та нерви у м'язах не ті,
Спочинку діждавшись,
Рахую поштучно
Насущні зірки золоті.
Блаженство і більше
Нічого не треба
В цей лагідний вечір по дню,
Усі стиглі вірші
Зриваються з неба
І я їм не забороню.
Диви, знову падає,
Вбравшись зорею,
Мигтить полум'яним хвостом
І справді нагадує...
Він разом з нею,
Чи може вона з ним разом
Кружляють і котяться
В наші уяви,
У наші записані сни,
У рими колотяться,
В прозоау каву,
Лише їм себе відчини...
Поки день прийдешній
Не вручить турботи
З ранкових запасів рясних,
У снах ти тутешній
І твоя робота
— Всього лиш блукати по них...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=924428
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 08.09.2021
автор: Ніколя Петрович