Праворуч мене, через нiч
Сидить і грає зі словами,
Монетки дістає руками
Мала з чиїхось дивних снів.
Та щось приховує в собі.
І крізь її тендітну шкiру
(Там де нема татуювань),
В примружених сумних очах,
Чи біля скронь, в повітрі, ось -
Відчутне безкінечне щось.
Безмежне, темне. Більше за
Глибоку прiрву, що без дна.
Стрімке, мінливе, мов ріка
Беззвучне, ніби нiч, чи смерть..
/Лиш ледве потяг чути десь/
Ввібрала кожний рух та звук.
І виграла монетки всі.
Та чи наближусь хоч коли
Я до того, що в глибині?
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=924387
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 07.09.2021
автор: Л.М.А.