Не вечеряли й не снідали:
поклонялись ідолам.
Тільки похапцем обідали:
і бігом до ідолів.
Всі, хто відали й не відали:
не́сли жертви ідолам.
Ще з царя Панька й Каліґули:
щастя й сльози — ідолам.
Час минав. Повергли іго... лиш:
всі молились ідолам.
Вчені люди людство двигали —
та не впали ідоли.
Бо плювалися евклідами
й цілували ідолів.
Бог людей закидав бідами.
Бовваніли ідоли.
Війни нації розкидали.
Та не зникли ідоли.
Навіть, ставши інвалідами,
не "поперли" ідолів.
Інформацію усім дали:
лиш окріпли ідоли.
Ілон Маск прийшов з болідами.
Поруч — паства й... ідоли.
Вже і космос весь загидили,
та стоять із німбами
в космольотах межи звіздами —
голограмні ідоли.
© Сашко Обрій.
09.08.21
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=924336
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 07.09.2021
автор: Олександр Обрій