На городі Гудзь Михайло
Злодіїв застав.
- Зараз «дам такого перцю»,-
Сам собі сказав.
Глянув ближче, передумав
Їм чогось давати.
Три амбали хоч кого
Можуть налякати.
Так привільно, наче вдома,
Себе почувають,
Їдять його городину
Та ще й випивають.
Флюгера свого відразу
Повернув швиденько:
- Це до мене прийшли гості?-
Обізвавсь любенько.
Та йому отак нахабно
Заявив один:
- Огірки в тебе хрінові,
Гіркі, як полин.
Щоб закуска була добра
І приємно пити,
Треба «Ніжинські» тобі
Було посадити.
Презирливо сплюнув другий:
- Зелені томати.
Міг би ранні посадити
Й попасинкувати.
-Бур’яни, як ліс завів,
Не видно цибулю,-
Третій процідив крізь зуби.
- Знайдеш хіба дулю.
- Отаким своїм нехлюйством
Дуже нас розчарував,
Колобком котися звідси,
Відбивною щоб не став.
То ж Михайло дременув,
Наздогнав би й зайця
Та як злодіям «дав перцю»
Довго вихвалявся.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=924328
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 07.09.2021
автор: М.Гомон