торочила ряднину що нею вкривалися двоє
і мотала замовчані дні у колючі клубки
засмальцьовані місяцем ночі встелялися лоєм
у чеканні тремтіли повітряні тіні-думки
і густішала тиша і липла до вуст і до пальців
виплітала слова що ніколи не мовить йому
у відчинені вікна летіли нічниці-коханці
піруетами смерті у пісню її неживу
завмирала в задумі аж падала скровлена шпиця
біль до тями приводив – з нутра просочилась іржа
проклинала й молила про сон щоби в ньому наснився
і колола метеликів кінчиком свого ножа
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=924182
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 06.09.2021
автор: Сніг_на_голову