Я ж бо знову нарешті живу

Трава  давно  не  була  такою  зеленою...
Мої  очі,  напевно,  ожи́ли  тепер.
Стільки  днів  я  була  не  шаленою,
Ніби  в  глиб  хтось  заліз  і  помер.

Стільки  днів  я  жила  із  рутиною,
Не  чекаючи  змін  в  пустоті.
Я  залишилась  (наче)  людиною,
Я  залишилась  в  душ  чистоті.

Можна  взяти  до  рук  лук  із  стрілами,
Натягнути  струнку  тятиву,
Полетить  авантаж  (хоч  із  крилами)  -
Я  ж  бо  знову  нарешті  живу!

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=924087
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 03.09.2021
автор: Ірина Свірзінська