Неавтомобільний блюз

Їдуть  іржаві  машини,
Виють  підшипники,  осі,
В  гулях,  в  пролисинах  шини,
Як  же  так  швидко  пройшло  все?!..

Чом  супорти,  мов  коліна,
Важко  скриплять  і  гуркочуть?
Не  посміхається  гинуть
Й  ремонтувати  не  хочуть...

Де  ж  ті  нові  запчастини,
Хто  ними  вдячно  поможе,
Коли  й  новіші  машини
Дать  тому  ради  не  можуть?..

Можуть...
Розбившись  у  жертви,
Разом  з  новим  поколінням...
Але  чи  є  право  вмерти
Тим,  хто  посіяв  насіння?..

Відповідальність  сувора,
Вперта  і  завжди  їй  мало...
Зроблено  вибір  не  вчора,
То  ж  і  не  ремствуй  невдало.

Поки  прокручує  стартер
Ця  не  нова  батарея,
Поки  не  тріснув  ще  картер,
Їдь  колією  своєю

Що  ж  тобі  ще  залишилось,
Окрім  не  бути,  чи  бути...
Всім  від  початку  судилось
Мати  кінцеві  маршрути.

адреса: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=923934
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 02.09.2021
автор: Ніколя Петрович