В село моє хотіла б повернутись -
Мого дитинства найрідніший край.
Де тихо сонце котиться за обрій,
Багряним кольором малює небокрай.
Жита шумлять,колосся пахне хлібом.
Зелені трави виграють в росі.
Світає ледь і ще дрімає вітер,
В поля квітучі йдуть вже косарі.
В'юнкою стрічкою у росах в'ється стежка
І губиться у квітах запашних.
А верби кучеряві нахилилися,
Над потічком бурхливим,гомінким.
На роздоріжжі липи височіють,
Діви Марії пам'ятник в вінках.
Зв поворотом сад, за ним хвтина,
Димар обняло гілля у грушках.
Подвір'я в травах,край дороги вишні,
Світанки вмили росами поріг.
Із фіранок пожовклих б'є проміння,
Торкається світлин батьків моїх.
Хустки матусі в квітах кольорових
Лежать самотньо в хаті край вікна,
І вишита на полотні сорочка
До сліз моєму серцю дорога.
І тільки спогади мені вертають
Дитинства світлого щасливі дні,
І тихі вечори , коли лунали
Такі душевні мамині пісні.
Роки спішать за ними не встигаю,
Уже не раз батьківський сад відцвів,
Здається,вчора я була малою,
А час вже срібло у волосся вплів.
Хоча б на мить вернуло б небо маму,
Без неї смуток тихий на душі,
Почути б голос лагідний і рідний,
І щастя більшого не треба у житті.
Минають весни , відлітають цвітом.
Вернути б знову молоді роки,
Які так невблаганно пролетіли,
Немов у небі синьому птахи.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=923897
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 01.09.2021
автор: Galuna_maluna