«Соленим тілом»



***


Розчинюся

Морською  водою,

Як  вітрило

Зламає  моє

І...  порину

У  Всесвіт  

Мірилом  --

Між  Галактик,

Що  тихо  пливе

Тим  Чумацьким

Незвичним

Та  дивним,

Як  соленим  --

Сльозою  

Віднов..,

Тілом  новим,

У  Засвіт  --  шаленим,

Згадки  людкості

Волі  --  сокол,

Що  на  земленьку

Зверху  кидає

Погляд  шляху,

У  часі..,

Бо  я  живий

І...

Над  водою

Морською

Тихо  сіяє  в  запасі,

У  Галактиках  --

Погляд  мій

Знову  і...  знов..,

Де  тебе  я  знайду

В  новім  часі  --

Свою,  кохання  любов...
-------------------------------------------
23.08.2021;   Paris  (A  /  a)
=======================

(!!!)

"В  давніх  повір'ях  є  притча   про  те,  що  помирає  людинa  і  
тоді  падає  з  неба  зірка,  або   народжується  нова,  як  завжди  --  
від  справ  людини  на  землі..."
-----------------
(Автор  --  "Слідами  слов'янських  Богів,  що  воскресають  
оновленням  душі...")
=======================

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=923884
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 01.09.2021
автор: Катинський Орест