Війну, чи можна раптом зупинить.


Коли  каденція  до  фінішу  збігає,
То  й  діючий  і  кандидат  електорату    обіцяє,
Один  та  й  другий    голосно    триндить,
Війну  що  можна  раптом  зупинить..

Коли  ворожа  сила  війну  розпочинає,
То  за  мету  собі  приймає...
Капітуляції,  чи  перемоги,
Ніхто  не  баче  іншої  дороги.

Відкритим  наступом,  чи  тихо,
Приходить  до  людей  оте  криваве  лихо.
Донбас  тоді  лиш  спалахнув  і  загорівся,
Коли  російський  Гіркін  там  зʼявився.

Війна  та  кожна,  два  обличчя  має,
Є  наступ,  протилежне  -  оборона.
Тож  дія  ця  кривава  полихає,
Поки  один  не  гине,  хтось  перемагає.

Обороняючись,  ніхто  не  переможе,
Ні  США  та  навіть  Бог,  йому  не  допоможе.
Бо  оборона  має  на  меті  із  силами  зібратись,
Та  не  дати  ворогу  “прорватись”.

Оборонятись  теж  потрібно  вміть,
Ворожу  силу  щоб,  на  свою  землю  не  пустить.
Ворожа  сила  йшла  не  зупинитись,
Вони  прийшли  нас  знищити,  
Чи  ми  повинні  підкоритись.

Прийшов  той  ворог  землю  захопить,
Для  того  щоб  "адин  народ"  зліпить  .
Та  й  до  Сибіру  нас  й  дітей  і  внуків  теж  заслати,
Й  чужинцями  заселить  наші  хати.

У  цьому  випадку  ну  зовсім  не  годиться,
В  очах  ворожих  мир  шукати  чи  мириться  .
То  хтось  спитає,  що  ж  тоді  робити?
Як  силу  чорную  знешкодити  чи  вбити?

Зеленський  пропонує,  перестать  стріляти,
Мовляв,  цим  ворога  ми  можемо  злякати.
То  ще  реалізує  він  підхід,
По  всьому  фронту  здійснити  відхід.
Інспекторів  ворожих  до  наших  в  тил  пустить,
Й  стріляти,  навіть  в  відповідь  забороня,  бо  сцить.

Нехай  і  важко,  нам  потрібно  боронитись,
Щоб  в  нашу  сторону  той  супостат  боявся  подивитись.
На  кожну  їхню  кулю,  наш  в  відповідь  снаряд,
На  кожну  нашу  смерть,  могил  там  їхніх  в  ряд  .

Та  багатоешелонну  створити  оборону,
Щоб  зникло  в  ворога  бажання  наступати  знову  .
Та  й  взятися  за  колону  п'яту,
Давно  пора    “намазати”  їй  п'яти.
А  краще  всього,  зеленкою  лоба.
Без  жалю  й  співчуття,  бо  так  і  треба.

Та  і  нарощувати  міць,  копити  сил,
Ще  і  постійно  зміцнювати  тил.
На  жаль  при  цій  зеленій  владі,
Не  буде  в  нас  ні  перемог  ні  ладу.
©  В.  Небайдужий.  2021р.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=923741
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 31.08.2021
автор: Небайдужий