[b]Вклоніться доземно, схилиться в мовчанні,
віддали вони найцінніше, останнє,
віддали життя за твою Україну,
щоб син твій, онук не пішов, не загинув...
Жертовність бійців повік не забуду,
Повік не пробачу, і мститися буду!
Схиляю доземно і душу і тіло,
Тому що всім серцем люблю Україну!
Рівно 8 років назад Україна-Русь перегорнула ще одну найтрагічнішу, най драматичнішу сторінку своєї історії після побоїща на річці Калка у 1232 році, після спалення і знищення Батуріна зі всіма її мешканцями, московським каральним військом під проводом Меншикова 1709 році, після знищення червоними катами українського відродження в Биківні і урочищі Сандормох у 1937, після десятиліть поневірянь, страждань, війни і лиха, що їх заподіяла московська орда, нарешті у 1991 році замайорів промінь надії на обрії слави відновлення української державності, надії і сподівання на мирне життя на плідне існування з сусідами, і ось нова біда і лихо свідкало Україну у 2014 році, нова агресія з боку путінської федерації, змусила українців кинути орало і взяти до рук меча, та йти рятувати власну землю від цілковитої окупації і знищення, від російської асиміляції, русифікації і розпорошення по світу, утисків і всіляких заборон, що їх несла північна орда знову і знову…29 серпня 2014 року видався для багатьох українців, українських вояків; самих мужніх, відважних і героїчних хлопців і дівчат, спекотним і жахливим останнім днем в їх житті, яке вони віддали заради життя України, заради порятунку тебе і мене і нас всіх…Пам’ятаємо не забуваємо…Слава Україні і слава українським збройним силам, добровольцям, волонтерам, медикам, капеланам, всім хто боронив і боронить українську землю від нової шовіністичної імперської навали на наші споконвічні, етнічні землі, які по праву належать Україні і Українцям![/b]
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=923569
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 29.08.2021
автор: CONSTANTINOPOLIS