Вона вже тут

Вона  вже  тут  і  ввічливо  вважає
На  всіх,  хто  не  натішився  теплом,
Так,  ніби  й  дати  точної  не  знає...
Лиш  птах,  зібравшись  в  даль,  махне  крилом

Й  розкриє,  видасть  нам  її  присутність,
А  сам  гайне  тепло  наздоганять,
Пост-апокаліптичну  вбивчу  скрутність
До  кращих  пір  десь  там  перечекать...

А  ми  тоді,  прокинувшись  в  тривозі,
В  путь  проведемо  поглядом  птаство
Й  зустрінемо  оту,  що  на  порозі,
Примиримось,  приймем  її  єство.

Підкупимося  затишком,  красою,
Дарами  її  щедрими  —  як  є!..
Вона  ж  поверх  дерев  пройде  з  косою
І  торби  свої  золотом  наб'є.

У  всього  є  ціна  і  своя  плата.
За  спекою  закрались  холоди...
Ми  маєм  вибір  зовсім  не  багатий,
Окрім  посіять-пожинать  плоди...

       То  ж  вона  тут,  це  важко  не  помітить,
Зробити  вигляд,  що  її  нема.
Усе  рясніше  листопадом  смітить,
Вступає  в  силу,  доки  не  зима...

адреса: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=923500
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 28.08.2021
автор: Ніколя Петрович