Легенько сонце променем лоскоче,
Яскравий зайчик в очі загляда,
А я все прокидатися не хочу,
Мене ще сон солодкий огорта.
Так п’янко пахнуть квіти, навіть листя,
Мов молоком напоєна земля,
В долонях ранку, в сонячній колисці
Себе я відчуваю немовлям.
Немовби ще я дівчинка маленька,
І коси не присипала зима,
І жду, що зараз зайде рідна ненька-
(Та на Землі ж її давно нема!)
Уже й не сплю, й не хочу прокидаться,
Дозволю собі трішки подрімать,
Бо тільки на своїй маленькій дачці
Так солодко і міцно можу спать.
Любов’ю, благодаттю оповита,
Подяку щиру Господу несу
За те, що я живу на білім світі
І бачу цю чаруючу красу!
2009 р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=923365
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 27.08.2021
автор: Людмила Григорівна