Ще відчуваю смак твоєї шкіри в роті —
нудкаво-згірклий — пестить мій язик,
його ковтком води не побороти,
але й хіба ж я хочу, щоби зник.
Шорсткі долоні теплі, запаху Пергаму
і кольору холодного пісків.
Пірнаю в їхню лагідність ногами,
упівпритомності, снаги упів.
Ще погляди густі, мов паста, і вагомі —
намащуємо на поверхню тіл...
Це тіні сходу ковзають у домі
і тихо сервірують нами стіл.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=923360
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 27.08.2021
автор: Сніг_на_голову