Мова, як птах:
в неволі сумує...
Серцем буду радіти,
Що повертаються діти
Додому, земле моя!
Світить зоря вечорова...
Знов відродилася мова-
Щемно до болю, до сліз...
Ти вільна, лети. Лети!
Набирай висоти
І лунай, живи, дзвени:
Жайвором в небі синім,
Піснею в краю милім;
В краю людей добрих
І праотців хоробрих;
В краю синього неба без меж
І лану пшеничного теж.
Ти вільна! Лети. Лети!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=923338
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 27.08.2021
автор: NikitTa