вулиці вкрили вечірні сутінки.
здається, лиш те й роблю, що марную час.
я тут сидів, розмірковував, пив –
я пив забагато віскі,
ти пила забагато вина.
я знаю: я не повинен був цього робити.
я повинен був шанувати визначену межу.
від цієї думки було ще холодніше,
ще самотніше й ще страшніше.
я стояв, і трусився, очікуючи на знак.
а ще я знаю: тепер я точно це зроблю. –
тепер, коли ні знаків, ні ознак вже не буде,
і мені вже немає чого втрачати
окрім хіба що гідности –
нехай пропаде й вона.
так, я стояв тут годинами,
щоб ти не боялася вкрасти мій розум,
а вкравши, глузливо сміятися.
я лиш хотів пересвідчитися,
що ти все ще вдома, й ніде не поділася.
я чекав на причину, чи привід, чи знак
прийти сюди знов вже з пістолетом
waiting for a sign, rainbow
https://www.youtube.com/watch?v=cEwW-PtkiLg
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=923302
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 26.08.2021
автор: mayadeva