Ми проростаєм крізь каміння,
Ладнаєм спалені мости,
Ми примудряємось цвісти,
А все тому, що ми - насіння.
Живими нас ховали в землю,
На палі підіймали нас,
Над нами непідвладний час:
Нас знищити - спроби даремні.
Ми - Нація і крізь віки,
Ростемо і даємо колос,
Одної правди чуєм голос
Йдемо! Не можемо не йти.
Не спопеляють нас вогні,
Бо в серці теж вогонь палає,
Свій шлях до волі розпізнаєм,
Єдиний він - тобі й мені.
Ми крізь каміння і асфальт,
Як пагінці малі - до сонця,
Гаряче серце на долонці,
Підносим тим, хто для нас брат.
Галина Грицина.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=923238
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 26.08.2021
автор: синяк