Пролітають зорі... Пил та зорі...
Пролітаємо і ми у Всесвіті...
Чомусь дні, напрочуд, всі прозорі,
А літа геть тануть десь, у безвісті...
Чомусь світ чудовий нас минає,
Лиш щекоче барвами та пристрастю...
Лиш щекоче, рідко захлинає,
Неохоче радує зі щирістю
Дум своїх відвертих, теплих скарбів,
Чистих перемог нових та звершень...
Пролітають сни, шепочуть барви,
Вимагають дій нових завершення,
Прагнуть світлих чар у дивоцвітті,
Прагнуть тих світлин, що зачаровують...
А всі дні, напрочуд, - всі в суцвітті,
А літа геть тануть, щось приховують...
Пролітають зорі... Пил та зорі...
Пролітаємо і ми у Всесвіті...
Чомусь дні, напрочуд, всі прозорі,
А літа геть тануть десь, у безвісті...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=923224
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 26.08.2021
автор: Володимир Науменко