Вночі по відливах бігли дощі,
змиваючи залишки сонця з оселі,
провадили хрускіт кістлявий у сни,
коли непритомність тікала до стелі
Шепочучи залишки слів із видінь,
згрібаючи спогади марень кошмарних,
я довго старалась розгледіти тінь,
яка залетіла з дрімот позахмарних
І душно забилось між ребра повітря,
гулких альвеОл пробиваючи дно.
"Доконче потрібно подихати вітром,
бо я задихнуся" й відкрила вікно
А там поміж вогкість і запах дощів
блищали суконки і крильця тремтіли,
а там поміж крапель притишений спів
малі танцівниці в траві тріпотіли
І трунком співали про дику ваніль,
про карамельні смерканки солодкі,
про пісню, яку їм наспівував джміль,
де променились медовії нотки
Жевріли зірки під кунцитовий вальс
і падали ниць - догасать веснянково.
В тім танці ятрів їх цитриновий пульс,
та всі компліменти згорали раптово
Так тихо, лиш роси в бетонний фаянс
стікали, впивалися в пористі злами,
і вітром по хордах бринів резонанс,
підстрибував в серці - рипів між вузлами
Прокинувшись зранку, побігла на двір:
Де сукні, що тішили барвами зір?
Де ділися, феї? Куди ви втекли?
Лиш з Ірисів нишком краплини стекли.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=923146
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 25.08.2021
автор: 3^4