усі ці буйнозелені ліси
через мільйони років життя
стануть пустелею
наші гігантські серця
перетворяться
на скам'янілі останки
за якими
нащадки оцінюватимуть
нашу величину
гадатимуть щось
про їхню сакральну цінність
про фактичне призначення
пісок покриватиме серця
наче марлею
захищатиме від ерозії
люди приходитимуть до них і
сумлінно
з дбайливістю
розчищатимуть серця від насувів
змітатимуть пісок і грунт
з думками
що роблять добру справу
пришвидшуватимуть їхню
остаточну погибель
серця вкопуватимуться
все глибше
прагнучи втекти від вітру і сонця
бажаючи сягнути дна
піщаного моря
там на глибині, віритимемо,
дерева ще ворушать
уві сні корінням
про наше ж існування
свідчитиме рух піску у пустелі
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=922995
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 23.08.2021
автор: Сніг_на_голову