На годину мама з хати.
Хлопців двох лишила татку.
Каже: дай щось малювати,
Почитай із ними казку.
Батьку ліньки щось читати.
Голова забита іншим:
- Ляжу трохи я поспати,
Ви ж малюйте щось побільше.
Хоч слона фарбуйте. хлопці.
Тільки він великий дуже.
Але тихо - тихо зовсім,
Інше все мені байдуже.
Довго думали обоє.
Слон же світлий, білий, певно.
Олівців таких немає,
Тож старались довго, чемно.
Здивували дітки тата:
Творчі. Вміють малювати.
Бо шнурочком по кімнатах
Всюди слід зубної пасти…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=922948
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 23.08.2021
автор: НАСИПАНИЙ ВІКТОР