Поема
Спасителю, Слову,
що все збудовує,
з трепетанням присвячується
no koment
лиш безсмертя живе —
із Руки написавши!
Поезія «Вичинка і дублення» (Любов над усе)
1
Слова, що богоосяянні,
знайдете ви —
у Богородичному океані,
де я дозрів — до блискавичного
письма
у яснім небі — раз!
і в Небі зблиск —
і для низів — пітьма...
Нема.
Й нема.
Кого нема?
Нема Перервності.
«Христос — прийде!!!»
як гостро любить-боліть
за людей...
все зосталось для каяття
Не повторити трепетної атмосфери
як для любові
зачинить всі двері
2
Мій дух спокійно
дивлячись ув вічі
рокам —
роки — в вічність — кладе! —
Христос прийде!
хоч щось — а добре я
створив вже для людей...
воззріть — так люблять Слово
й Матір Божу
рідко —...
й далі любов моя літа —
а світ на сковорідці...
А скільки з Неба
земля — світлих цих
плодів
світлих спасінь
розпалена
зведе?
Кому
коли іде?..
і дух наскрізний —
це світло відає,
це які люди різні!
Хай Спас спасе і яблука.
І плід сей — дивлячись
пресвітлим Оком! —
в серця впаде
і в білий світ введе
й в вічність введе!
Христос — прийде ж!
3
Христос заради світу і людей
і запалив
в серці — Свій День!!
Христос
прийде!
це я весь час
в молитві.
А як цих всіх людей любити —
як — не заради них
молитись і творити??
Створив мене й дитиною
й світла дитина
в світлі —
каже так до дітей-людей:
Христос — прийде!!
І
трішки стало
ніби ясно в світі.
18.08.2021, на свято зайшло,
19.08.2021, з причастям,
свято Переображення Господнього на г. Фавор
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=922661
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 19.08.2021
автор: Шевчук Ігор Степанович