Це був прогрес,
Селяни збудували ГЕС
На Смотричі, тоді ще повноводнім -
Електрика «зелена», це сьогодні.
Вже на товтрах, уздовж обрі́ю
У небо ти́кались стовпи,
… поллється світло, аж в степи,
У головах народжували мрію,
Плекаючи велику утопі́ю.
Спадала і шуміла загородь води
І долі розливалась вільно і широко,
Електролінії гуділи током проводи
І ширився турбіни звук високий…
Казали, ось вже крутяться турбіни,
Засяють у колгоспі лампочки-рубіни
І хватить тої сили на січкарні,
На пилорами, віялки, насоси…
Та для селян
ті сподівання були марні,
Бо у «центральних органов сваї вапроси»…
Який там "хозрачет" і економіки свобода -
Все "общєє" і для "всєво́ совє́цкого народа"!
Що той народ, держава - прірва тая,
Усе що відбере - усе й сама ковтає…
Нема давно держави тої,
Тай і чи є за чим жаліти,
Нема також надії і ГЕС ту відродити,
Бо світ змінився, як здурів -
Нема і гроз великих і дощів,
І Смотрич вже занадто обмілів…
Це вже тепер такі у мене додумки́…
Зате тоді малими, залюбки,
У води Смотрич, повноводної ріки,
Солдатиками з дамби ми пірнали,
В'юнів також на хватку мали,..
Та це вже старші рибаки,
Бо толк у хватках вони знали...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=922613
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 19.08.2021
автор: Ivan Kushnir-Adeline