вона прибула з-за моря, диявольська дочка,
а вбрана була по-людському. – та й заходилася
бити мене та мучити. я просився, благав, а вона
обв'язала мене ланцюгами, й прикувала до голої скелі;
і грала зі мною, вже безпорадним, в дурня та преферанс.
вона мені дарувала червоні та білі троянди;
ті троянди мали великі гострі шипи й колючки;
вона мене спокушала улесливими словами,
а потім покинула голого, прикутого та невтішного.
така жорстока жінка, таке холодне серце.
вона мені обіцяла вічність та вічну любов,
і тепер мене справді вже довго
переслідує лютий спогад
про те, як вона обіцяла:
переслідує так, що не можу
ні їсти, ні пити, ні спати.
якби я міг повернути дні безтурботного щастя!
мене було засліплено, а тепер я просто зламався,
й оживаю лиш тоді, коли чую знайому пісню:
ту, що вона співала з метою мене одурити.
о, це так сумно! раніше й трава була зеленішою.
тепер я збагнув, що насправді вона й не була моєю
– та жінка з холодним серцем та незалежним розумом.
вона завітала в мій світ, і стала його впорядковувати
– та чи з власної доброї волі? господи, я не знав.
дні стали зовсім холодними, сонце не хоче світити,
від мене лишилася лиш оболонка.
я подібний до власної тіні.
часом я скаженію, хочу бігти кудись –
то, як буває спросоння вірити,
що твій сон є основою дійсности.
– і насправді біжу, й людям на страх блукаю
буває, цілими днями без тями, не знаю де.
нічого не пам'ятаю, лиш не можу її забути,
жінки з холодним серцем. –
люди, я не брешу
cold hearted woman, rainbow
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=922594
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 19.08.2021
автор: mayadeva