Мені замало було літа,
Проміння сонця і тепла,
Хоч була зливами полита
Та ще під спекою була;
Хоча ромашки в хлібнім полі
Я заплітала у вінок
І милувалася, доволі,
З квіткових ніжних пелюсток;
Хоч потопала в розмаїті
Я буйних і високих трав,
А навкруги розносив вітер
Цикаду з скошених отав;
Хоча з медовим ароматом
Так п’янко липи відцвіли,
На я́блуні, за буйним садом,
Все зріли яблучка й росли;
Хоч білі хмарки в небі синім
Тихенько вдаль собі пливли,
Високі мальви понад тином
Тягнулись вгору і цвіли.
І хоч з росою йшла у поле
Збирати сонячне тепло,
Й не зогляділася, відколи
Тихенько літо відійшло.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=922550
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 18.08.2021
автор: Ольга Калина